Перейти до вмісту
  • Новини компанії

    Наталія Базилевська: «Пологи, війна та хвороба ніколи не приходять вчасно, а страхування вчасне завжди»

    28. липня 2022
    Наталія БазилевськаГолова Правління ПрАТ "ГРАВЕ УКРАЇНА Страхування життя"

    Розпитали голову правління провідної української страхової компанії «ГРАВЕ Україна» про убезпечення життя і доступні кожному програми

    Безпека життя, здоров’я, достатку – це цінність, яку людина завжди прагне забезпечити, і ми, українці, тепер особливо гостро. Зараз кожен бодай раз замислювався – як? Як застрахуватися від небезпек, втрат, ризиків, непередбачуваності. Відповідь у самому питанні: застрахувати своє життя у буквальному сенсі.

    Це давно є нормою в європейських країнах і це те, про що останні місяці дедалі частіше замислюємося ми. Адже купуємо поліси автострахування, знаючи, що у разі форс-мажору можемо покластися на страхову компанію. Так і з життям – його теж можна застрахувати і знати, що у тому чи іншому випадку ти, твоя родина, діти маєте певні гарантії.

    Але знову виникає питання: як і де себе застрахувати? З ним ми звернулися до Наталії Базилевської, голови правління «ГРАВЕ Україна Страхування життя». Звернулися з двох причин.

    «ГРАВЕ Україна» першою в нашій державі запропонувала програми європейського зразка з високим рівнем соціального та страхового захисту і цього року відзначила 24 роки на українському ринку страхування життя. А австрійський концерн GRAWE, до якого належить компанія, налічує майже 200-літню історію діяльності в Європі. «ГРАВЕ Україна Страхування життя» визнана однією з провідних компаній фінансового сектору та працює згідно з безстроковою ліцензією, виданою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

    Друга причина розмови саме з пані Наталею – у тому, що вона жінка, мама двох діток (молодшому сину нема й чотирьох рочків), дружина, донька, яка так само як ми відчуває зараз усю відповідальність за своє життя, життя своєї сім’ї та ще за великий колектив, яким керує.

    Що цікаво: у дитинстві Наталія Базилевська мріяла бути медиком, як мама, – теж пов’язано із захистом життя. Вступити у медінститут без знайомств у ті часи було майже неможливо, навіть маючи відмінні оцінки. І Наталія пішла до інженерно-будівельного інституту на спеціальність «економіка та управління у виробничій сфері».

    На першому курсі вже працювала – лаборанткою на кафедрі дерево- та металообробки. Її керівниками були провідні науковці, професура, які навчили важливого: не повчати, а показувати своїм прикладом. Цього принципу вона дотримується досі – в особистому житті і в роботі. Адже вкрай важливо бачити, що в будь-яких ситуаціях компанія, керівник, працівники діють надійно і професійно. Тим паче у страхуванні життя.

    Про ці послуги, ризики й гарантії, а також про шлях у страхування і суто жіночі речі ми поспілкувалися з Наталією Базилевською в інтерв’ю журналу «Українки».

    Наталіє, як стався цей квантовий стрибок – з наукового середовища у страхування?

    Цілком випадково, але водночас і ні. Я планувала захищати дисертацію, склала кандмінімум і навіть почала щось писати. Однак не захистилася, бо пішла працювати до податкової інспекції. Цю роботу мені запропонували, коли я ще й не мала диплома про вищу освіту. Але спеціальність – економіка у виробничій сфері, на яку я навчалася, була пов’язана з фінансами й бухгалтерією.

    Спершу в податковій мені було нудно, я засинала, читаючи ці величезні незрозумілі закони… А потім мене взяла під свою опіку нова керівниця відділу, і чотири місяці допомагала мені «перевіряти» моє перше велике підприємство. Завдяки їй я врешті-решт навчилася дебету-кредиту, зрозуміла, що таке фінанси, собівартість, прибуток, почала розвиватися професійно і згодом потрапила у страхування.

    Я знала іноземні мови, і, працюючи з одним із підприємств, прочитала якийсь документ англійською. Мені кажуть: «Наталю, тут шукають бухгалтера з англійською, хочете спробувати?». Я подумала: чому б ні. З одного боку – ризик: потрібно змінити держструктуру на якусь незрозумілу компанію. З іншого боку, мені було цікаво.

    Я успішно пройшла співбесіду. Але настав 1998 рік – російська криза, дефолт, який мав серйозні наслідки для всього пострадянського простору. Тож інвестори-іноземці завагалися, чи все ж відкривати компанію в Україні. Майже півтора року були зі мною на зв’язку, але офіс не відкривали. Потім зателефонували: «Ми починаємо роботу, приходьте». І я прийшла – у компанію «ГРАВЕ Україна».

    Ви до того ж прийшли в компанію з двохсотрічною історією. Прийшли на самому початку формування страхових послуг в Україні, без знань, ринку, досвіду. Як це взагалі було? Не було страшно?

    Тоді я про це не думала. Робила все радше інтуїтивно і рухалась далі й далі. Мені, знову-таки, було цікаво, інакше я б залишила цю справу й шукала щось інше.

    Я дійсно спочатку нічого не знала про страхування. Коли наші акціонери вперше приїхали в Україну й ставили фахові запитання, ми не могли відповісти на всі. У той час в Україні страхування за європейськими стандартами було невідоме й незрозуміле. «ГРАВЕ Україна» – перша велика страхова компанія, що вийшла на український ринок. Ми працювали за методом спроб і помилок, але це було цікаво й корисно.

    Пам’ятаю, як починали з невеликих екселівських табличок, нині ж це колосальні, величезні системи даних. Коли я прийшла, у нас працювало 5 людей, зараз 170 – і це лише штатні працівники. Титанічні зрушення. І мені приємно усвідомлювати, що я стояла біля витоків і бачила, як цей ринок розвивався – і в Україні, і в Європі.

    Щоб 22 роки працювати в одній компанії, треба дійсно її любити. Що вас досі тримає у «ГРАВЕ Україна»?

    Для мене важливий рух, важливо, щоб було цікаво. Це, мені здається, взагалі є вирішальним у виборі будь-чого. Якщо мені цікаво, я шукаю, як цю цікавість реалізувати.

    Ви не просто працюєте в компанії, ви очолюєте правління, ще у непростий час. Як витримуєте на своїх жіночих плечах таку відповідальність?

    Якщо говоримо про вартість та розрахунок відповідальності, то в цьому все-таки допомагає математика і законодавство. В принципі, все можна прорахувати, хоча, звісно, є такі речі, як війна, і в тоді дуже велике значення мають партнерство, компроміси, домовленості, бажання пройти цей шлях і стати сильнішими.

    Що ж до відповідальності в управлінні великою компанією, то варто сказати, що керую я не одна – у нас колегіальний орган. І, між іншим, у нашій структурі переважають жінки, як і загалом у структурі страхових компаній у Східній Європі. Тому що страхування життя – це не про агресивну тактику продажів, а більше про довіру й свідомий вибір.

    Але й чоловіків у нас достатньо, і без них ми б не впоралися: є робота, на яку я особисто не погодилася б й не змогла виконати. До того ж є клієнти, які надають перевагу саме жорсткому, чоловічому спілкуванню. Це дуже добре, коли можеш залишитися жінкою та делегувати якусь роботу чоловікам.

    А як поєднуєте ці ролі – жінки та керівника вдома? Яка ви поза кабінетом?

    Хтось думає, що вдома жінка-керівник може швидко перемкнутися й стати білою-пухнастою. Це не так. Мені здається, не можна бути різною на роботі й удома – адже по суті це одна і та ж людина. У мене є чоловік, трирічний син і донька, їй 12. Будь-які стосунки – вдома чи на роботі – це завжди про компроміс: між дорослим та маленьким, хлопчиком та дівчинкою. Завжди питання: втрутитися чи не заважати?

    Якщо ж ми говоримо про стосунки чоловіка й дружини, то для мене все-таки це більше питання партнерства. Ми дорослі люди, кожен особистість, кожен самостійно відповідає за себе, свої дії, вибір.

    Щодо дітей – для мене важливо спостерігати за ними, відчувати зміни настрою, реакції, причини. Особливо важливі реакції – вони аналогічні дорослим, хіба менш прикриті. Їх важливо навчитися зчитувати та правильно реагувати. Мої діти мимоволі допомагають мені краще зрозуміти колег та клієнтів.

    Що допомагає вам, вашій компанії стільки років цих клієнтів нарощувати, зберігати, тим паче в форс-мажорних обставинах, як, скажімо, кризи, епідемії ще донедавна, а зараз – війна…

    Питання страхування – це питання не продуктів, а потреб, це формування сегмента свідомих клієнтів.

    Якщо ми говоримо про страхування життя, зокрема, то клієнт має розуміти, чому він обирає саме цей продукт і цю компанію. Це не про розширення клієнтської бази, а про встановлення партнерства. Так само як я колись прийшла в компанію і залишилася з нею на 22 роки, так відбувається і з нашими клієнтами.

    А ви застраховані?

    Звісно. І не тільки за програмою страхування життя, а й під час подорожей, КАСКО, медичне страхування – усіма нашими продуктами.

    Страхування життя зараз, у світлі воєнних подій, набуло особливої актуальності. Чому це дійсно важливо, на вашу думку – не фахівця, а жінки, громадянки?

    Я часто згадую цитату з книги «Віднесені вітром»: «Пологи, війна та хвороба ніколи не приходять вчасно». До такого ніколи не можна бути готовим. Стільки людей зараз втрачають усе… Коли при цьому є фінансова подушка, таки легше – більше впевненості, надії, бажання впоратися й далі жити.

    Для мене особисто страхування – це ще й питання диверсифікації ризиків. Хтось вкладає у машину, хтось у квартиру, хтось у золото-діаманти. А хтось хоче мати адекватну суму коштів, яку майже безболісно можна відкласти – вони недоторканні, вони акумулюються.

    На які потреби взагалі розраховані програми страхування життя?

    Найперше – на особисте страхування, це накопичувальні програми: наприклад, на освіту дитини (програма «ГРАВЕ Магістр») чи захист годувальника. Є окрема програма «ГРАВЕ Класик/Класик+», яка передбачає максимальний захист життя та захист подружньої пари з можливістю накопичення, збереження та примноження коштів. Популярна також програма страхування СЕП: вона розрахована на 20 років і дає можливість не лише забезпечити гідний рівень життя собі та рідним, наприклад після виходу на пенсію або у скрутний час, а й отримати справжній страховий та соціальний захист за всіма видами додаткових тарифів.

    Також «ГРАВЕ Україна» пропонує страхування настання ризиків – це ряд програм захисту здоров’я. Можна застрахуватися навіть на випадок критичних захворювань, таких як інсульт та інфаркт.

    Ще одна важлива і актуальна для нашої країни програма страхування – так званий «пенсійний опціон», недержавне пенсійне забезпечення. Усі хочуть отримувати на схилі літ гідне утримання.

    Дійсно хороші програми. Але постає питання: де гарантія, що через 20-25 років дії страхового договору і страхова компанія існуватиме, і виплати будуть забезпечені?

    Ми дорослі люди, і розуміємо, що стовідсоткових гарантій у цьому житті не буває, що б хто не обіцяв. Навіть беручи шлюб ми всі щиро даємо обітницю кохати до кінця життя, а через кілька років усе змінюється. Це можна перекласти на всі сфери життя.

    Щодо страхування, то в ньому все ж є серйозні гарантії – контроль з боку держави та міжнародних інституцій, інакше фінансовий ринок не міг би існувати і потерпав би від шахрайства. У страхуванні працює окрема категорія фахівців, яка регулярно перевіряє діяльність компанії. Навіть за складних умов, як зараз, «ГРАВЕ Україна» працює бездоганно і виконує всі зобов’язання, у разі якихось нюансів завжди готова до діалогу й пошуку рішень.

    Компанії майже 200 років – це теж гарантія того, що їй можна довіряти. Багато говорить і культура, цінності, які вона сповідує, люди, які в ній працюють – чинники, які також мають відгукуватися у клієнта і додавати впевненості.

    Ви доречно згадали гарне слово – довіряти: найважливіше у будь-яких стосунках, а тим більше у питаннях страхування життя…

    Слова «впевненість», «довіра» в англійській та німецькій мовах співзвучні слову «страхування». Чомусь в російській цей термін близький до слова «страх» – втратити щось. В українській мові ми використовуємо слово «убезпечення». Воно використовується давно й було спеціально запроваджене страховиками, які формували український страховий ринок. Це зовсім інша суть самого поняття «страхування» – це про убезпечення, про певність у майбутньому. Одна з найголовніших речей нашого часу.

    Джерело: https://ukrainky.com.ua/nataliya-bazylevska-pology-vijna-ta-hvoroba-nikoly-ne-pryhodyat-vchasno-a-strahuvannya-vchasne-zavzhdy/

     

    тобто страхування транспортних засобів, консультант